Світ навколо

Мій лист Іванівні

13 Лип 2010, 11:01

Привіт, durdom! Привіт, Іванівно!

Свого часу мене дуже вразила одна історія. Її розповів у новинах російський телеканал НТВ. Це майже короткометражка Кустуріци... Під час війни на Кавказі десь на початку дев’яностих напризволяще покинули будинок для психічно хворих, тобто – дурдом (ну, так у нас називають подібні заклади, хоча це й неетично, мабуть). Всіх "нормальних" вивезли з зони конфлікту. Весь персонал - лікарів і санітарів – евакуювали, а хворих людей забули. Вони залишилися самі - в зруйнованому місті, серед війни, без води, без продуктів, без світла.

Однак ці немічні люди не здалися, не розгубилися, не впали в розпач. Вони створили щось на кшталт штабу самопорятунку. Дістали продукти в навколишніх селах, привезли воду, організували догляд за найтяжчими хворими... Вони вистояли в цьому хаосі й безладі, вони не здалися обставинам і перемогли. Треба було бачити цей сюжет. Вони були в тисячу разів нормальніші й кращі, аніж самі нормальні з нормальних...

Це я до того, що невипадково в цих абсурдних обставинах найбільш адекватним опинився сайт durdom.in.ua.

Завжди з задоволенням читаю всякі "durdom-івські" речі. Особливо, мою улюблену Таню Коробову. А ще мені часто приносять роздруковані фото з вашого сайту, навіть "злобні" щодо мене допомагають зберігати стійкість у цих непростих обставинах :-). Словом, дякую вам за те, що ви є.

Тепер по суті. Кілька днів тому мені передали листа, якого написала ivanovna (http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/5789.phtml).

Я дуже вдячна тобі, "Іванівно", за цього листа.

Ти навіть не уявляєш, що цей лист, чи звернення, значить для мене. Це саме те, що надихає, дає силу і віру. Після президентських виборів в країні, на жаль, чути тільки стенання та плачі в стилі "пропало всьо" :-). А тут раптом такий величезний шматок оптимізму, надії і енергії...

Для мене це звернення стало справжнім одкровенням. Я побачила, що є люди, які готові боротися за країну, за ті цінності й ідеали, що вже, здавалося, розтоптані...

Цей лист дав мені щось зовсім нове. Відчуття були справді дуже сильними. Пригадуєте, як в мультику WALL-E, коли симпатичний і самотній робот-утилізатор на забрудненій мертвій планеті раптом знаходить зелений листочок... Так само я себе почувала після цього листа...

...Іванівно, дорогі мої "дурдомівці"! Нічого не пропало. Ми ще позмагаємося за нашу, а не їхню країну. Нехай сьогодні склалося не так, як хотілося, нехай сьогодні біля влади ті люди, для яких Україна – поняття чуже і незрозуміле... Але ж це всього лише прикрий епізод, а не карма й не остаточний вирок. Ми не віддамо їм Україну, якими б "безпредєльщиками" вони не здавалися на перший погляд...

Цьому бульдозеру, як влучно сказала Іванівна, дійсно сьогодні ні холодно, ні жарко... Але ж на кожен бульдозер знайдеться свій рів. Не буде цей бульдозер безкарно й безстроково їздити по країні.

Я готова до боротьби і до роботи. Давайте діяти спільно. Хоча б тому, що Україна потребує сьогодні не проданого-перепроданого або зашуганого до нестями амбіційного політичного або екзальтованого "інтелектуального" матеріалу, а людей в повному змісті цього слова. Я їх шукаю та збираю в дієву армію.

Я цілком сприймаю вашу критику на мою адресу. Я з готовністю "зніму корону", як радиш ти, Іванівно, і Тетяна Коробова, можливо, я не помітила, як вона з часом вималювалася. Я разом з вами.

...Я пишу цього листа не просто так, "щоб було". Я дуже хочу зустрітися з вами всіма – з щирими, хорошими, талановитими і розумними людьми з "дурдому"...

Якщо можна, Іванівно, я б попросила тебе взяти на себе координацію дій по нашій зустрічі або в Києві, або в будь-якому іншому регіоні. Без камер, прес-релізів, без заяв і брифінгів.

Давайте діяти!

P.S Прочитала листа, і подумала, "Українська правда" напише: "Тимошенко шукає однодумців в дурдомі" :-)