За лаштунками, Світ навколо

Про футбол і вдачу

От, знову ця тема... Ніяк її не оминути. Про те, що Віктор Янукович на диво везуча людина, я вже якось висловлювалась (про собачку на ім’я "Щасливчик", пригадуєте?). Але, здається, що цим "феноменальним фартом" Віктор Федорович може не лише сам хворіти, але й здатен вражати інших.

От, наприклад, чудова харківська команда "Металіст". Прекрасно хлопці грали впродовж цілого року. Громили європейських грандів, ледве не дійшли до фіналу Кубку УЄФА, були серед лідерів вітчизняної першості. Я сама їх кілька разів вітала з блискучими перемогами.

І так би, мабуть, було й далі, якби одного дня до них в гості не завітали дорогі гості (даруйте за каламбур) – Віктор Федорович і Віктор Андрійович. Останній, я так розумію, теж дуже "фартова людина". В результаті "Металіст" поступився "Оболоні". Ні, я, звичайно, не маю нічого проти цієї чудової київської команди, бажаю їм успіхів, нових перемог та всенародного визнання, такого ж, як і до однойменного пива.

Але тенденцію не помітити не можна. Як тільки на трибуні з’являються Ющенко і Янукович, - чекай невдачі. І як тут не пригадати матч Україна-Греція, коли наші втратили путівку до Південно-Африканської Республіки, що сама буквально пливла їм в руки. Чому? Та тому, що два "везучі" політики прийшли на вирішальний матч і передали свою фартову ауру цілій українській збірній. Словом, як написали б Ільф та Петров, з цієї хвилини збірна була приречена...

Колі вони поодинці, то їх "везучість" ще якось можна винести, але коли удвох – пиши пропало, нічого з цього хорошого не вийде. Про удачу можна забути. Єдине, що у них добре виходить на двох – це універсали.

З огляду на це у мене пропозиція. Я хочу заборонити першим особам держави та одіозним політикам ходити на футбол, особливо на вирішальні матчі. Хай сидять вдома і дивляться матчі по телевізору. Причому поодинці, а не разом. І тільки у запису. Бо прямі трансляції також небезпечні. Раптом "воно" і по телевізору передається...

А вітчизняному футболу я зичу успіхів, тріумфів та перемог. І "Металісту", і "Оболоні", і "Динамо", і "Шахтарю", і збірній. Хлопці вміють грати і вигравати. І перемоги, великі справжні перемоги все одно рано чи пізно прийдуть до нас. Без політики і без політиків...